ЯК ГРІМ СЕРЕД ЯСНОГО НЕБА

Як каже одна з численних народних мудростей: “На війні атеїстів не буває”. Здається, не було їх і нині (чи то вже вчора) 11 лютого 2013, коли Папа Римський Бенедикт XVI заявив, що зрікається престолу голови Католицької Церкви у зв'язку із неможливістю далі виконувати свої обов'язки. Одразу після цієї заяви інформаційний світ, новинарні телеканали, соціяльні мережі та інші “медії”, огорнула хвиля шоку та здивування, адже, остатній раз зречення престолу живим Папою відбувалося ще 700 років тому у Середньовіччі. Після оприлюднення заяви речником Апостольської Столиці світ почав активно обговорювати, те, які ж причини такого несподіваного рішення наступника Петра? Стан здоров'я? Що це означає? Невиліковна хвороба? А можливо Папа був змушений “подати у відставку” через падаючу популярність церкви та педофільські й камердинерські скандали? Оскільки жодна з цих теорій не могла бути підтвердженою (як і повністю запереченою) Ведучим залишалося цитувати промову самого Бенедикта XVI, суть якої полягала в тому, що він через свій поважний вік (85 років) не має сил більше керувати Церквою у цьому динамічному світі.

Кожна більша інформаґенція, теле- чи радіо канал намагався додзвонитися до свого кореспондента у Ватикані і дізнатися як проходитиме процедура відходу від обов'язків теперішнього Папи та обрання нового.

Новинарі отримали “Breaking news” глядачі отримали ще одну загадку, сенсацію. Ця новина не залишила байдужим нікого. Від світових політичних лідерів до міжнародних та локальних медіа, користувачів “Фейсбука” та “Твіттера”. Твітерянські хештеґи #Benedict XVI, Joano Paulo II #Vatican увесь день трималися у Trending Topics. Хтось у стрічці навіть пожартував, мовляв, “Папі вдалося щось неймовірне, він зробив так що про нього говорили більше ніж про Джастіна Бібера. Увесь, здавалося б до тепер, секуляризований світ зацікавився релігійною тематикою та особою самого Папи, якого згадували переважно за його консерватизм у питаннях сім'ї, сексуальних меншин та церкви. Деякі журналісти міжнародних новин виглядали шокованими заявою папи і після оприлюднення ним стану здоров'я як причини абдикації можна було помітити навіть співчутливі нотки.

Може причиною такого співчуття стало розуміння того, що ніщо і ніхто не є вічним й кожен рано чи пізно зіткнеться зі старістю та неможливістю виконувати свої обов'язки? Цей “незалежний” від часу і віку світ (хоч на кілька годин) згадав собі, що існує, щось що пов'язує його з часом і веде до універсальних питань про “Час” і “Життя”?